3 ключові варіанти трудових відносин із громадянами України

Цей пост ми написали у відповідь на запити від наших існуючих і потенційних клієнтів щодо правил і можливих варіантів оформлення постійних або тимчасових трудових відносин із громадянами України.

Наша команда пропонує різноманітні індивідуальні звіти про ринок праці. У цьому пості ми окреслимо основні стандартні умови та варіанти працевлаштування і надання послуг (в тому числі віддалено) громадянами України.

Ця стаття зосереджується на правовому регулюванні, оподаткуванні та обов’язкових внесках в Україні, щоб допомогти зрозуміти особливості працевлаштування співробітників або залучення підрядників в Україні.

A-HR.pro надає послуги з аутсорсингу та аутстафінгу як додаткові сервіси.

Форми трудових відносин із громадянами України

1. Трудовий договір (найм співробітників в Україні)

Для офіційного працевлаштування громадянина України на території України роботодавець повинен зареєструватися як юридична особа, філія або представництво в Україні. Після реєстрації українська компанія може укладати трудові договори як із громадянами України, так і з іноземцями.

Трудовий договір регулює виконання роботи відповідно до конкретної ролі, кваліфікації або посади й передбачає дотримання внутрішніх правил трудового розпорядку. Він зобов’язує роботодавця виплачувати винагороду та підтримувати безпечні та справедливі умови праці відповідно до законів про працю, зокрема, забезпечуючи:

  • регулярну виплату заробітної плати не менше ніж двічі на місяць;
  • встановлений робочий графік;
  • надання оплачуваних лікарняних, відпусток та святкових днів;
  • захист від незаконного звільнення.

Трудове законодавство України також дозволяє укладати інші типи трудових договорів:

  • Контракт без визначення робочого часу: цей тип договору не встановлює фіксованих робочих годин. Роботодавець призначає завдання й визначає кінцеві строки, а працівник виконує роботу у зручний для нього час.
  • Договір про надомну роботу: при використанні такого типу договору працівник виконує роботу вдома або в інших спеціально визначених місцях із визначеною робочою зоною та необхідними технічними засобами для виробництва, надання послуг або виконання завдань. Виконання такого типу договору відбувається поза межами ділових приміщень роботодавця.
  • Договір про дистанційну роботу: в цьому випадку працівник виконує роботу поза приміщеннями або територією роботодавця, за місцем обраним працівником і за допомогою інформаційних та телекоммунікаційних технологій.

2. Договір цивільного права

Українська або іноземна компанія може також укласти договір цивільного права з громадянином України. У межах такого договору громадянин України виступає як підрядник, а не як працівник у традиційному розумінні трудового законодавства.

Трудове законодавство не застосовується до цього виду відносин, а роботодавець не зобов’язаний забезпечувати робочі умови, обладнання чи оплачувати лікарняні. Виконавець несе відповідальність за організацію своєї роботи та забезпечення її завершення протягом визначеного строку.

Ключові відмінності між трудовими й цивільно-правовими відносинами:

  • цивільно-правовий договір не може бути безстроковим;
  • у договорі не зазначається графік роботи, робочі обов’язки чи соціальні гарантії.

Відповідно до цього типу договору, організація роботи не визначається. Натомість контракт зосереджується на досягненні конкретного матеріального результату (визначеного обсягу робіт чи послуг), коли виконавець самостійно виконує роботу та приймає пов’язані з цим ризики.

3. Договір про надання послуг із українською фізичною особою – підприємцем

Українська або іноземна компанія також може укласти договір про надання послуг із українською фізичною особою-підприємцем (поширене скорочення – ФОП) без необхідності реєструвати представництво в Україні.

У такому доворі важливо чітко просписати умови співпраці та перелік послуг, які надаватимуться, щоб уникнути звинувачень (і пов’язаних штрафів) у прихованому працевлаштуванні. Основні умови договору мають включати:

  • чітко визначені результати або обсяг робіт, які треба виконати протягом визначеного періоду;
  • плату за надання послуг та умови оплати;
  • послуги, що надаються, не пов’язані з конкретними професіями, спеціалізаціями чи позиціями, які вимагають певної кваліфікації;
  • відсутність призначеного робочого місця, що надається клієнтом;
  • відсутність встановлених клієнтом правил трудового розпорядку, зокрема визначеного робочого часу та періодів відпочинку;
  • відсутність надання клієнтом виробничих ресурсів (наприклад, обладнання, інструментів, програмного забезпечення чи інших ресурсів);
  • відсутність відшкодування подорожей чи інших витрат, пов’язаних із наданням послуг з боку фізичної особи-підприємця.

Внески та соціальні платежі

Згідно з Податковим кодексом України, доходи громадян України обкладаються єдиним соціальним внеском, податком на доходи фізичних осіб та військовим збором.

Ставки податків залежать від форми договору та обраної системи оподаткування (для ФОП).

Роботодавець повинен виконувати вимоги законодавства та виконувати роль податкового агента.

ФОП відповідає за ведення обліку доходів та витрат, а також за подання звітів до українських податкових органів. Клієнт не несе відповідальності за будь-які помилки чи порушення, яких може припуститися ФОП.

Лишились питання? Знайдімо рішення разом.

Зв’язатися

Вибір сценарію та форми працевлаштування (або договору) повинен відповідати потребам клієнта, специфічним вимогам ролей працівників/надавачів послуг, виду діяльності, а також місцезнаходженню клієнта та підрядника

Автори цієї статті не несуть відповідальності за будь-які штрафи чи негативні наслідки, які можуть виникнути у клієнта внаслідок використання матеріалів, викладених у статті.

Кожен із запропонованих сценаріїв потребує ретельної підготовки та оформлення документів відповідно до чинного законодавства України, що виходить за межі цього матеріалу.

Поділитися